Підвищення рівня знань серед студентів і викладачів з безпеки хвостосховищ
та її законодавчий огляд в Україні

«КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ТА НАЛЕЖНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ ХВОСТОСХОВИЩ ЄЕК ООН» (КОРОТКИЙ ЗМІСТ)

Керівні принципи були розроблені Об’єднаною групою експертів з проблем води та промислових аварій за підтримки секретаріату Європейської економічної комісії (ЄЕК) Організації Об'єднаних Націй. Співголовами Об’єднаної групи експертів були Г. Вінкельман-Ой (Німеччина) і П. Ковач (Угорщина). Підсумкові керівні принципи отримали схвалення Конференції Сторін Конвенції про промислові аварії на її п'ятій нараді (Женева, 25-27.11.2008) та Наради Сторін Конвенції по водах на її п'ятій сесії (Женева, 10-12.11.2009). Обидва органи рекомендували Сторонам та іншим державам – членам ЄЕК забезпечити поширення керівних принципів для їх використання відповідними органами.

Керівні принципи розглядаються як мінімальний набір вимог до забезпечення базового рівня експлуатаційної безпеки на хвостосховищах. Основна увага в них приділяється питанням, які повинні враховуватися для досягнення прийнятного рівня безпеки в рамках застосування різних програм, заходів та методологій. Однак, власникам і операторам рекомендується застосовувати додаткові процедури і гарантії відповідно до оцінок, проведеними на місці, з тим щоб забезпечувати найвищий практично досяжний рівень експлуатаційної безпеки хвостосховищ. У цьому контексті даються рекомендації країнам-членам ЄЕК, компетентним органам і операторам хвостосховищ з питань політики, адміністрування та права.

Основні принципи забезпечення експлуатаційної безпеки хвостосховищ включають такі.

1.     На операторах лежить основна відповідальність за забезпечення безпеки хвостосховищ.

2.     При плануванні, будівництві, експлуатації та закриття хвостосховищ слід застосовувати індивідуалізований або пооб'єктовий підходи.

3.     Плануванням, проектуванням, будівництвом, експлуатацією й управлінням і закриттям хвостосховища повинен займатися тільки компетентний і належним чином сертифікований персонал.

4.     Системний підхід до управління безпекою хвостосховищ протягом життєвого циклу має бути забезпечено у всіх випадках за схемою «планування - будівництво - експлуатація - закриття - реабілітація».

5.     На етапі планування і проектування слід домагатися розуміння процесів, що відбуваються протягом життєвого циклу хвостосховищ. 

В рамках оцінки впливу на навколишнє середовище слід розглядати критерії вибору майданчика, параметри хвостових матеріалів, параметри об'єкта управління, закриття об'єкта і оцінку доцільності «нульового» варіанту. Оцінка ризику має включати 6 етапів: 1) визначення небезпек, 2) сценарії аварій, 3) визначення потенційних об'єктів впливу, 4) заходи забезпечення експлуатаційної безпеки, 5) оцінка впливу, 6) оцінка та аналіз ризиків.

При плануванні і розробці проекту хвостосховища особливу увагу слід приділяти: a) ставку-відстійнику за такими параметрами, як стабільність матеріалів, геологічні, гідрогеологічні, гідрологічні та геофізичні умови; б) дамбі хвостосховища за такими параметрами, як стійкість її укосу, міцність і стійкість основи, стабільність хвостових матеріалів, ерозія дамби, системи оборотного водопостачання, прориви води в надзвичайних ситуаціях; осідання укосів, система транспортування хвостів.

Експлуатацію хвостосховища та управління слід здійснювати на основі плану по експлуатації і управління (інструкції з експлуатації) та плану з управління відходами. Керівництво по експлуатації має містити опис системи транспортування хвостів на хвостосховищі і в межах його контуру, опис всіх процедур/механізмів моніторингу для проведення інспекції; процедури подання даних про невідповідності і аварійні ситуації; заходи щодо усунення недоліків, які повинні застосовуватися в разі невідповідностей; внутрішній план дій на випадок надзвичайних ситуацій.

Належна кваліфікація персоналу повинна бути забезпечена в рамках програм підготовки та практичної роботи.

Під час перевірки інспекторам слід встановити, чи відповідає управління хвостосховищами застосовним правовим нормам, а також затвердженим керівництву по експлуатації та плану з управління відходами. Окремі інструкції для інспектування хвостосховищ розроблені для стадій проектування, будівництва, експлуатації, закриття і після закриття.

На покинутих або безхазяйних об'єктах компетентні органи мають проводити регулярні інспекції з урахуванням існуючих на об'єкті ризиків. Перевірка має включати обстеження на місці огороджувальної дамби, лагуни, системи управління водними потоками, водозбірного району, а також визначення факторів уразливості для навколишніх територій.

Плани дій в надзвичайних ситуаціях повинні передбачати проведення оцінки небезпеки повеней в нижньому б'єфі в результаті паводків або виникнення аварійної ситуації на дамбі, і в верхньому б'єфі в результаті зрушень великих ділянок поверхні або збільшення обсягу паводкового стоку. У внутрішніх планах дій, що розробляються підприємством на випадок надзвичайних ситуацій, повинні міститися оцінки кількості і типів обладнання, необхідного для ліквідації викидів небезпечних речовин або скидів вод, а також будівельних матеріалів і обладнання, необхідного для проведення ремонтних робіт на хвостосховищі. Зовнішні плани дій на випадок надзвичайних ситуацій повинні готуватися і здійснюватися відповідними органами, відповідати місцевим потребам і варіюватися по складності відповідно до типу і ступенем населеності потенційно постраждалого району. Місцевому населенню слід надавати можливість брати участь в підготовці та перегляді зовнішніх планів дій на випадок надзвичайних ситуацій та у можливих навчаннях. У прикордонних районах плани, прийняті двома регіонами сусідніх країн, мають бути узгоджені між собою і містити контактну інформацію, що б дозволило повідомляти належним чином про будь-які надзвичайні ситуації.

У даний час «Керівні принципи забезпечення безпеки та належної практики для хвостосховищ ЄЕК ООН» є найбільш системним та узагальненим серед відповідних міжнародних документів. Документ формує системний підхід до забезпечення мінімального рівня безпеки хвостосховищ з метою запобігання аваріям, насамперед, на дамбах хвостосховищ, а також зменшення негативного впливу цих об’єктів на навколишнє середовище, здоров’я населення та інфраструктуру.

Після прийняття цього документу виникла задача розробки контрольних списків для хвостосховищ, які б містили методику оцінювання цих об’єктів, набір заходів з підвищення рівня їх безпеки та рекомендації щодо регламенту перевірок і моніторингу об’єктів з урахуванням статусу хвостосховищ та стадії їх життєвого циклу. Такий контрольний список має ґрунтуватися на єдиному підході до оцінювання рівня безпеки хвостосховищ як складних геотехнічних систем, містити каталог апробованих заходів з найкращих доступних технологій, застосовуваних у гірничодобувній промисловості та при відновленні навколишнього середовища під час ведення та після згортання гірничих робіт. Реалізація цих положень може бути забезпечена за допомогою методу контрольних списків.