Підвищення рівня знань серед студентів і викладачів з безпеки хвостосховищ
та її законодавчий огляд в Україні
ВАЖЛИВІСТЬ ПРОБЛЕМИ
Протягом останніх двох десятиліть зростає занепокоєність щодо деградації навколишнього середовища, викликаного великомасштабним переміщенням небезпечних матеріалів внаслідок аварій на хвостосховищах, де зберігаються великі об’єми відпрацьованих відходів видобутку сировини. Ці відходи створюють серйозну загрозу для людей та навколишнього середовища, особливо, якщо хвостосховища спроектовані, побудовані, експлуатуються та управляються неналежним чином.
|
|
Україна є наочним прикладом неналежного зберігання відпрацьованих відходів видобутку корисних копалин. Переважна більшість з понад 35 мільярдів тонн відходів видобутку в країні зберігаються в застарілих або покинутих об'єктах, що не відповідають сучасним вимогам безпеки. Отже, ці об’єкти стали джерелом забруднення навколишнього середовища, що завдає шкоди біоті і має негативні наслідки для здоров'я людини. В країні продовжується накопичення різних видів відходів. Більшість з них утворюється в промисловості та гірничій галузі, а також пов'язані з ними розкривні породи, шлами, продукти переробки мінеральної сировини, шлаки тощо.
|
Близько 85% всіх промислових відходів походить від первинного видобутку та циклів збагачення, що акумулюються в у відвалах та хвостосховищах.
Велика кількість цих сховищ, розташованих у Донецькому, Львівсько-Волинському вугільних басейнах, Криворізькому басейнах залізної руди та інших регіонах, займає площу понад 160 тис. га (Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2014 р.)
|
Аварії на хвостосховища можуть призвести до неконтрольованих розливів та викидів небезпечних хвостових матеріалів. Негативні наслідки таких інцидентів для населення та навколишнього середовища, у тому числі серйозні транскордонні наслідки продемонстрували аварії в багатьох країнах, у тому числі в країнах ЄС. Найбільш відомі аварії протягом останніх двох десятиліть трапилися хвостосховищах у Байя Маре, Румунія (2000), Айка (Колонтар), Угорщина (2010), гірничій компанії Талвіваара у Фінляндії (2012), залізорудній шахті Жермано поблизу міста Маріана в штаті Минас Жераіс, південний –схід Бразилії (2015), поблизу міста Ріддер, східний Казахстан (2016).
|
|
|
У 1983 р. на Дністрі на Стебніковському заводі "Полімінерал" у Західній Україні стався розлив калійних добрив. У 2008 р. через пошкодження греблі відходи виробництва калійних добрив на Калуському хімічному комбінаті потрапили у Дністер, що викликало занепокоєння уряду Республіки Молдова. У січні 2011 р. хвостові матеріали на заводі з глинозему біля м. Миколаів (Південна Україна) та відпрацьовані відходи розсіювалися як сухий червоний пил. На площі десятки квадратних кілометрів зазнали шкоди надра, атмосфера, земля та поверхневі води, а також населені міста.
Міжнародна експертна спільнота доклала багато зусиль для покращення безпеки хвостосховищ. Тим не менше, ці об’єкти в багатьох країнах все ще потребують заходів безпеки, причому особливу увагу слід приділити підвищенню знань у цій сфері відповідальних осіб. Вирішуючи цю проблему, в рамках проекту Німецького відомства з охорони навколишнього середовища (UBA) "Покращення безпеки промислових хвостосховищ на прикладі українських об'єктів" (2013-2015 рр.), українська команда під технічним та науковим керівництвом німецького відомства та в координації з провідними міжнародними експертами розробила методику підвищення безпеки хвостосховищ на основі контрольного списку. Розроблена методика може бути використана як практичний інструмент для впровадження Керівних принципів з безпеки хвостосховищ ЄЕК ООН та сприяти підвищенню безпеки небезпечних промислових об'єктів, що підпадають під дію Директив 2006/21/ЄС та 2012/18/ЄC.
